Банківська криза – час для інвестицій

    «Слово «криза», написане китайською мовою, складається з двох ієрогліфів: один означає «небезпека», інший – «можливість», – Джон Кеннеді.

                У даній статті мова піде про стан справ у сфері проблемних банківських активів, деякі ризики бізнесу та можливості для інвесторів.

                Але перед цим, хотілося б приділити декілька слів основним засадам функціонування системи.

    Як працює система

    Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Law of Ukraine №2121-III On Banks and Banking), у разі порушення вимог банківського законодавства, прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та його ліквідацію належить до компетенції Національного банку України. Після прийняття доленосного рішення, хедлайнером процедури виведення банку з ринку є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Deposit Guarantee Fund) (ФГВФО/DGF), діяльність якого врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Law of Ukraine №4452-VI On the System of Guaranteeing Natural Person Deposits). Саме ФГВФО (DGF) здійснює інвентаризацію стану справ в банку, обирає спосіб виведення банку з ринку, здійснює пошук інвесторів, призначає своїх уповноважених осіб для забезпечення поточної діяльності банку, здійснює продаж активів, забезпечує розрахунки з кредиторами тощо.

    Статистика ліквідації банків

    Протягом 2014-2016 в Україні було визнано неплатоспроможними 90 банків. На сьогоднішній день у процедурі ліквідації все ще перебувають 89 банків. Крім того, один банк (ПАТ «Астра Банк»/ JSC “ASTRA BANK”) був проданий інвестору, в капітал ще одного банку (ПАТ КБ «Приватбанк»/ JSC CB “PRIVATBANK”) на 100% увійшла держава, а на базі ПАТ «Терра Банк» (“Terra Bank” JSC) та ПАТ «Омега Банк» (PJSC “Omega Bank”) було створено так звані перехідні банки, які працюють і нині, а саме ПАТ «Кристалбанк» (JSC “Crystalbank”) та АТ «РВС Банк» (JSC “RWS BANK”). У 2018 році ФГВФО (DGF) було ліквідовано перші чотири банки: ПАТ «Держзембанк» (PJSC “DERZHZEMBANK”), АТ «Ерде Банк» (JSC “ERDE BANK”), АТ «Банк «Таврика» (JSC “Bank “Tavrika”), ПАТ «Класикбанк» (JSC ”CLASSICBANK”). Оскільки, максимальний строк ліквідації банків обмежений законодавством і складає 5 років, у період 2019-2021 на нас очікує масове закриття банків, а значить повний розпродаж банківських активів та максимальні знижки.

    Структура банківських активів

                Станом на жовтень 2018 року балансова вартість активів, що перебували в управлінні ФГВФО (DGF) становила більше 500 млрд. гривень. З них, понад 80%, тобто більше 400 млрд. гривень припадала на заборгованість за кредитними договорами. З об’єктивних причин, найліквіднішою частиною активів є кредити фізичних осіб, частка яких в управлінні ФГВФО (DGF) складає близько 20% усіх активів, що складає трохи більше 100 млрд. гривень. При цьому, 85% кредитів фізичних осіб це кредити в іноземній валюті. Забезпеченими іпотекою є близько 60% усіх кредитів фізосіб. З них, майже 80% зосереджено у трьох найбільших банках: ПАТ «Дельта Банк» (JSC “Delta Bank”), ПАТ «КБ «Надра» (PJSC “CB “Nadra”), ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (JSC “BANK “FINANCE AND CREDIT”).

    Продаж активів

    Насьогодні, основними покупцями проблемних банківських активів є: банки, фінансові компанії, колекторські компанії та самі позичальники. Хоча формально боржникам заборонено приймати участь в аукціонах з продажу власної заборгованості, ні для кого не буде секретом, що це явище є масовим та здійснюється ними через третіх осіб.

    Навесні 2016 року ФГВФО (DGF) було знято обмеження щодо кола осіб, які мають право на купівлю прав вимоги за кредитними договорами, адже до цього часу, така можливість існувала лише у банків та інших фінансових установ. Отже, тепер, з точки зору нормативної бази ФГВФО, будь-яка особа має право на купівлю кредитів. Дане питання є дискусійним, особливо в світі постанови Великої Палати Верховного Суду, прийнятої восени 2018 року, до якої ми повернемося пізніше.

    Безпосередньо сама процедура продажів банківських активів з початку банкопаду зазнала суттєвих змін, пройшовши шлях від класичних «молоточних» аукціонів до продажів лише на електронній платформі ДП «Прозорро.Продажі» (ProZorro.Sale). Доречі останнє, в лютому 2018 року отримала міжнародну антикорупційну нагороду від C5 Accelerate та USA Institute of Peace в рамках конкурсу “The Shield in the Cloud Innovation Challenge”. Єдиним виключенням є активи, які знаходяться в заставі Національного банку України, до продажу яких, ФГВФО (DGF) було залучено дочірні компанії американських DebtX та FFN.

    Якщо говорити про типи аукціонів, то сьогодні ФГВФО (DGF) для продажу активів застосовуються класичні англійські аукціони з підвищенням ціни (English Forward) та голландські аукціони (Dutch auction), які стартують з найвищої ціни, що знижується протягом дня до затвердженого мінімального порогу, який, як правило складає 20% від стартової ціни. Суттєвою перевагою голландських аукціонів є швидкість, адже ціна на актив знижується протягом одного дня, а не протягом декількох місяців, як це відбувається при застосуванны англійських аукціонів. Саме з огляду на це, сьогодні усі продажі кредитних зобов’язань здійснюються ФГВФО (DGF) на голландських аукціонах.

    Однак, навіть використання такого підходу, глобально не вирішує питання розпродажу величезного масиву активів в умовах обмежених строків ліквідації, про які я згадував раніше. З цієї причини, усі боргові зобов’язання, у разі їх нереалізації на індивідуальних аукціонах за голландською моделлю, об’єднуються в пули активів. Водночас, у пулах, мінімальна можлива ціна, в залежності від того чи це кредити фізичних осіб або корпоративні кредити, може становити 2,5% або 0,8% від загальної заборгованості відповідно. І це, дійсно можна назвати справжнім розпродажем. При цьому, коло можливих покупців таких пулів значно звужується, оскільки ціна на них сягає десятки, сотні, а інколи і мільярди гривень. ROI такого бізнесу часто перевищує 100 і більше відсотків. Поглинути такий обсяг активів внутрішньому ринку буде вкрай складно, тому, тут відкриваються великі можливості для іноземних інвесторів.

    Ризики бізнесу

    Серед об’єктивних причин масового виникнення проблемної заборгованості наслідки впливу світової фінансової кризи, девальвація національної валюти, окупація частини території України, загальне падіння доходів громадян, втрата ринків збуту (стосується корпоративного сектору) тощо. Для визначення суб’єктивних причин, важливим етапом є проведення Due Diligence конкретних активів. Саме цей етап є ключовим при прийнятті рішення про придбання того чи іншого банківського активу, що дає можливість оцінити ризики, з якими зіштовхнеться інвестор у майбутньому при роботі з конкретними позичальниками. Втім, я би хотів зупинитися на декількох основних бар’єрах, які зустрічаються на шляху кредиторів в Україні та зосереджені в юридичній площині.

    Якщо говорити про іпотечні кредити, які видавалися фізичним особам в іноземній валюті, то з 2014 року в Україні діє мораторій на стягнення нерухомого майна громадян, наданого в якості застави за такими кредитами. Мораторій забороняє стягувати нерухоме житлове майно, якщо воно є єдиним у позичальника/іпотекодавця, а площа такого майна не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для будинку.

    В контексті юридичних осіб, значною проблемою є тотальне банкрутство таких позичальників. Процедура банкрутства за існуючими правилами часто використовується недобросовісними боржниками з масою зловживань, майно (навіть заставлене банку) продається за безцінь, що фактично призводить до неможливості погашення заборгованості перед кредиторами.

    Загальною проблемою, як зі сторони позичальників фізичних осіб, так і юридичних осіб, є недобросовісне використання судової системи. Для цього використовуються різні процесуальні інструменти, найпоширенішими з яких є: подання позовів про визнання недійсними кредитних, іпотечних угод з надуманих підстав, ініціювання маси судових процесів з метою затягування основних справ, накладення арештів на заставне майно, встановлення різного роду заборон для кредитора щодо можливості вчинення певних дій щодо застави та ін. Нерідко недобросовісні позичальники вдаються і до різного роду реконструкції предмета застави, що часто унеможливлює його стягнення.

    Окремо хотів би згадати постанову Великої Палати Верховного Суду, яка була прийнята 11 вересня 2018 року. У даному рішенні, суд висловився щодо критеріїв розмежування договору факторингу та цесії, підтримавши позицію судів попередніх інстанцій, що різниця між сумою боргу та фактичною вартістю прав вимоги за кредитом є дисконтом, тобто платою (фінансовою вигодою), яку отримує фактор за договором факторингу. Враховуючи те, що фактично вся проблемна заборгованість банків банкротів продається з дисконтом, а покупцями таких активів часто виступають фізичні особи або юридичні особи без відповідної ліцензії, це породжує ризик визнання таких угод недійсними, що власне і було результатом розгляду вказаної судової справи.

    Нові можливості

    Практично вся описана проблематика знаходить відклик у вдосконаленні законодавства щодо захисту прав кредиторів, зміни до якого вже прийняті.

    Що стосується мораторію на стягнення нерухомого майна фізичних осіб по валютним кредитам, 10 жовтня 2018 року парламентом прийнято Кодекс України з питань банкрутства, який скасовує мораторій та вводить інститут банкрутства фізичних осіб. В рамках цієї процедури, боржникам фізичним особам буде доступна реструктуризація боргів у розмірі ринкової вартості предмета застави. Щоправда, порушивши умови реструктуризації, відповідати за борги доведеться у повному обсязі, в тому числі за рахунок заставленого нерухомого майна, яке вже не перебуватиме під мораторієм.

    Кодекс встановлює суттєві зміни і в процедурі банкрутства юридичних осіб, зокрема, в процедурі продажу майна банкротів, яка повинна перейти виключно в електронний формат. На прикладі продажу активів банків банкротів, це безсумнівно, суттєве поліпшення, яке повинно позитивно вплинути на продаж майна по ринковим цінам та відповідно, можливість кредиторів повернути свої кошти.

    04 лютого 2019 вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», який вніс зміни до ряду нормативних актів України, що покликані посилити права кредиторів. Серед них, можливість для фінансових установ реєстрації права власності на предмет застави в позасудовий спосіб навіть при наявності інших обтяжень, що зареєстровані після виникнення іпотеки, поширення іпотеки на реконструйовані, новостворені об’єкти, збереження поруки у первісному вигляді навіть у випадку збільшення розміру відповідальності боржника, збільшений строк пред’явлення вимог до спадкоємця боржника тощо.

    На сам кінець хотілося б згадати, що 15 грудня 2017 в Україні набуло чинності нове процесуальне законодавство, яке надало визначення поняттю зловживання процесуальними правами та встановило наслідки і відповідальність за вчинення таких дій. За діючим законодавством, суд вправі визнати зловживанням процесуальними правами більшість дій, які використовувалися недобросовісними позичальниками для штучного затягування розгляду справ та створення перешкод у реалізації прав кредиторів. Як наслідок, процесуальні документи недобросовісного опонента можуть залишити без розгляду, а в деяких випадках, покарати опонента штрафом.

    Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що розпродаж банківських активів підійшов до кульмінаційного етапу, а нове законодавче регулювання дає підстави для оптимістичних прогнозів кредиторів.

    Директор ФК «ІНВЕНТ» 
    Д. Іщук  

    Комментарии закрыты.